lblog

Діагностика та лікування епілепсії у дітей і дорослих

Смашна Олена Євгенівна, психіатр, дитячий психіатр, психотерапевт
Керівник нейроклініки "Меморія"
Кандидат медичних наук
Доцент кафедри психіатрії
Тернопільський національний медичний університет імені І.Я.Горбачевського

Олена Смашна

У цій статті Олена Смашна описує епілепсію (захворювання нервової системи) й епілептичний синдром, а також методи їх діагностики і лікування. Особлива увага приділяється епілепсії у дітей, оскільки у дитячому віці вкрай важливо її вчасно виявити, аби запобігти таким незворотнім наслідкам у майбутньому, як зниження інтелекту.


Енцефалографія – єдиний безпечний і нешкідливий метод діагностики епілепсії, який дає можливість детально проаналізувати, як працює головний мозок, точно підтвердити діагноз психіатра чи невролога і призначити правильне лікування.



  1. Епілепсія і симптоми епілепсії
  2. Епілепсія у дітей
  3. Епілепсія й епілептичний синдром
  4. Діагностика епілепсії
  5. Перша допомога при епілептичному нападі
  6. Лікування епілепсії
  7. Електроенцефалографія при епілепсії
  8. Де зробити електроенцефалографію?

Епілепсія – неврологічне захворювання, що виникає внаслідок порушення активності нервових клітин кори головного мозку. Хвороба є хронічною, тобто не підлягає повному виліковуванню, і протікає у дві стадії, які чергуються:


  • загострення – коли з певною періодичністю відбуваються епілептичні напади;
  • ремісія – повна відсутність будь-яких проявів хвороби протягом певного часу.

Метою лікування епілепсії є досягнення стійкої ремісії, за якої захворювання не прогресує і не призводить до подальших незворотних змін мозкових структур, напади припиняються, а людина може повернутись до нормального життя.



Основні ознаки і симптоми епілепсії


Епілептичні напади можуть виникати на фоні повного здоров’я і проявляються певними симптомами зі схильністю до судом – мимовільних скорочень м’язів. Їх провокують надмірні подразники – різкі звуки, яскраве або миготливе світло тощо. Тривалість судом зазвичай не перевищує 2-3 хвилин, іноді – декілька секунд.


В залежності від форми епілепсії під час нападів можуть бути порушення різного характеру:


  • рухові порушеннясудоми – неконтрольовані мимовільні скорочення м’язів, які бувають:

    • тонічні судоми – тривалі скорочення м’язів, при яких відбувається «застигання» тулуба чи кінцівок у певному положенні;
    • клонічні судоми – короткочасні скорочення м’язів, які чергуються із розслабленням;

  • чутливі порушення – відчуття поколювання на шкірі, “повзання мурашок” тощо;

  • психічні порушення – відчуття страху, неспокою, агресії, дежавю.

Епілептичні напади можуть супроводжуватись втратою свідомості різного ступеня. Деякі форми проявляються в основному абсансами – короткочасною втратою свідомості на кілька секунд з мінімальними руховими симптомами. Інші - генералізованими (такими, що поширюються на все тіло) тоніко-клонічними судомами. Вони являють собою втрату свідомості з напруженням тіла, завмиранням та подальшими ритмічними скороченнями м'язів рук та ніг.


Якщо напади слідують один за одним, це варто розцінювати як серійні, або кластерні, напади. Це ускладнення перебігу захворювання в минулому називалося епілептичним статусом. Він може бути і безсудомним – коли втрата свідомості, викликана безперервною епілептичною активністю, не супроводжується руховими проявами. В такій ситуації встановити точний діагноз можливо лише за допомогою енцефалографії.


>>> Запис на консультацію лікаря <<<



Епілепсія у дітей


Дитяча епілепсія має багато проявів. У новонароджених вона може проявлятися періодичними скороченнями м'язів, не схожими на судоми, частим відкиданням голови назад, поганим сном і загальним занепокоєнням. Доросліші діти можуть страждати від класичних нападів і абсансів.


Однак, переважна більшість дітей не мають виражених симптомів. Епілепсія може маскуватись під інші захворювання та стани. Водночас діагностика захворювання в дитячому віці є вкрай важливою, адже без належного лікування в головному мозку дитини відбуваються незворотні зміни, що можуть призводити до зниження інтелекту та інших психічних розладів.


Якщо мають місце епілептичні напади із судомами, батьки, як правило, звертаються за медичною допомогою. Тоді при правильно призначеному лікуванні вдається попередити зміни головного мозку.


Якщо судом немає, на захворювання можуть вказувати такі ознаки:


  1. Головні болі, мігрені.
  2. Втрати свідомості або застигання.
  3. Тіки, посмикування різних ділянок тіла.
  4. Порушення ходи, координації, орієнтування в просторі, виконання дрібних рухів.
  5. Порушення рухової активності при подоланні перешкод, зниження сили м’язів.
  6. Втрата чутливості кінцівок, обличчя, несиметричність чутливості.
  7. Тривожність, страхи.
  8. Необгрунтовано поганий настрій.
  9. Бачення неіснуючого, надмірне фантазування.
  10. Присутність слухових стимулів.
  11. Нав'язливі думки та повторення певних дій.
  12. Відставання від однолітків у навчанні, погане засвоєння шкільного матеріалу чи окремих предметів.
  13. Недостатній розвиток мовленнєвої активності відповідно до віку, відсутність зв'язного мовлення.
  14. Конфліктність, агресивність.
  15. Зміна психічного стану протягом доби, відсутність сну.
  16. Важкість при засинанні, часті пробудження, страх спати одному.
  17. Нудота без наявності патології шлунково-кишкового тракту.

Підтвердити або виключити епілепсію при наявності вищевказаних ознак можна тільки за допомогою електроенцефалографії (ЕЕГ).


>>> Запис на консультацію лікаря <<<



Епілепсія та епілептичний синдром


Причина порушення активності нервових клітин кори головного мозку при епілепсії як самостійного захворювання невідома.


Описані характерні для епілепсії симптоми, в тому числі судомні епілептичні напади, можуть виникати при інших захворюваннях і пошкодженнях головного мозку. Такі напади називаються епілептичним синдромом.


Причиною епілептичного синдрому можуть бути:


  • пологові травми;
  • черепно-мозкові травми;
  • гострі або хронічні інтоксикації, особливо алкоголізм;
  • інфекційні ураження головного мозку та його оболонок (менінгіти, енцефаліти);
  • гострі або хронічні порушення мозкового кровообігу (наприклад, інсульти);
  • злоякісні та доброякісні пухлини порожнини черепа;
  • паразити, що розвиваються в структурах головного мозку;
  • нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, розсіяний склероз, хвороба Піка);
  • гормональні порушення (особливо недостатність тестостерону);
  • порушення обміну речовин;
  • гідроцефалія;
  • інші причини гіпоксії мозку.

Епілепсія та епілептичний синдром можуть бути спадковими (вродженими) або набутими.


Спадкові епілепсії частіше супроводжуються генералізованими нападами. Вони мають характерний вік початку (дебюту). Іноді після досягнення певного віку напади припиняються. У таких випадках прийом протиепілептичних препаратів припиняється. Є форми хвороби, при яких прийом протиепілептичних препаратів практично довічний.


Найбільш частою причиною набутого епілептичного синдрому є ураження мозку, наприклад черепно-мозкова травма, або пошкодження головного мозку при ускладнених пологах.


Розрізняти епілепсію й епілептичний синдром важливо для призначення правильного лікування. А можна це зробити лише за допомогою ретельної діагностики.



Діагностика епілепсії


При появі нападів або інших ознак епілепсії необхідною є ретельна діагностика та визначення причин порушення з метою подальшого призначення правильного лікування.


Обстеження пацієнта з підозрою на епілепсію чи епілептичний синдром включає в себе наступні методики:


  • збір скарг та анамнезу: лікар докладно розпитує пацієнта про симптоми, що турбують його, з’ясовує час і обставини їх виникнення; особлива увага приділяється спадковості, перенесеним травмам і захворюванням, способу життя пацієнта і його шкідливим звичкам, щоб визначити чи присутні симптоми, що можуть вказувати на епілепсію;

  • неврологічний огляд: лікар оцінює м’язову силу, шкірну чутливість, вираженість і симетричних рефлексів – для того, щоб перевірити, чи є типові для епілепсії зміни;

  • електроенцефалографія (ЕЕГ): процедура, під час якої записуються сигнали від головного мозку за допомогою електродів. Є основним методом дослідження, що дає можливість підтвердити, виключити епілепсію чи відрізнити її від інших захворювань;

  • >>> Детальніше про енцефалографію <<<


  • магніто-резонансна томографія головного мозку (МРТ): метод дослідження, що максимально детально зображує усі структури мозку і дає можливість виявити патологічні ділянки і утворення: пухлини, тріщини, осередки недостатнього кровопостачання, наслідки перенесеного інсульту тощо;

  • ангіографія судин голови: спеціальне дослідження судин, під час якого вводиться контрастна речовина і проводиться рентгенографія – таким чином ми бачимо зміни в судинах: ділянки звуження судин і погіршення кровотоку;

  • УЗД судин голови та шиї (доплерографія): показує швидкість кровотоку та стан стінок судин голови та шиї;

  • УЗД головного мозку (Ехо-енцефалограма): використовується у дітей першого року життя, у яких ще не закрилося тім’ячко; показує пухлини та інші об'ємні утворення, скупчення рідини тощо;

  • загальні лабораторні та інструментальні обстеження: загальні аналізи крові та сечі, біохімія крові, тести на інфекції, електрокардіографія тощо для комплексної оцінки стану організму з метою виявлення супутніх захворювань, що можуть давати подібну до епілепсії симптоматику.

У нейроклініці «Меморія» ми застосовуємо комплексний підхід до діагностики епілепсії та епілептичного синдрому – всі спеціалісти, обстеження і аналізи знаходяться в одному місці.


>>> Запис на діагностику <<<



Перша допомога при епілептичному нападі


Часто напади починаються з аури епілепсії. Так називають комплекс специфічних відчуттів, які виникають незадовго до нападу. Прояви аури можуть бути абсолютно різними: парестезії (відчуття печіння, поколювання, “повзання мурашок” по шкірі), специфічний смак у роті, відчуття запахів та звуків, яких немає, зорові галюцинації і т.п. Перед появою аури людина нерідко починає відчувати безпричинне занепокоєння, внутрішнє напруження.


Зазвичай хворий на епілепсію знає про своє захворювання (якщо напад стається не вперше) і може попередити оточуючих, відчуваючи ауру. Однак, якщо ви помітили, що поруч знаходиться людина, що спочатку неспокійно себе поводить (може скрикувати), та падає з нападом судом, важливо виконати ряд простих дій:


  • по можливості запобігти травматизації при падінні;
  • покласти людину на бік;
  • обережно притримувати голову під час судом.

Категорично забороняється вміщувати в рот хворому ложки, олівці та інші тверді предмети, щоб уникнути прикушення язика!


Якщо судоми не припиняються, або напади слідують один за одним, необхідно терміново викликати швидку допомогу.



Лікування епілепсії


Лікування епілепсії – це тривалий і складний процес.


Мета лікування епілепсії – за допомогою правильного підбору медикаментів досягти стійкої ремісії – повної відсутності будь-яких проявів епілепсії протягом тривалого часу. За рахунок цього попереджуються незворотні зміни головного мозку. В основному використовуються такі засоби:


  • протисудомні препарати (фенобарбітал, левіцетам, карбамазепін, клоназепам, ламотриджин, депакін і інші): приймаються постійно для попередження нападів;
  • транквілізатори (феназепам, діазепам): усувають тривожність і розслаблюють організм;
  • нейролептики (аміназин): знижують збудливість нервової системи;
  • ноотропи (пірацетам, мексидол, аміналон): покращують обмін речовин, стимулюють кровообіг у головному мозку;
  • сечогінні (фуросемід, діакарб): використовуються відразу після нападів для усунення або попередження набряку головного мозку.

За необхідності можливе призначення й інших груп препаратів.


Якщо ліки недостатньо ефективні, може бути необхідне хірургічне лікування. Вибір конкретної операції залежить від локалізації патологічного вогнища і форми захворювання.



Електроенцефалографія (ЕЕГ) при епілепсії


>>> Детальніше про енцефалографію <<<


Електроенцефалографія – єдиний безпечний і нешкідливий метод діагностики епілепсії, який дає можливість підтвердити, виключити хворобу чи відрізнити її від інших захворювань. Під час обстеження ми детально аналізуємо, як працює головний мозок, аби точно підтвердити діагноз епілепсії і потім призначити правильне лікування. При цьому прослідковуємо, як функціонує кожна ділянка головного мозку, чітко бачимо проблемні ділянки, характер і ступінь тяжкості проблеми. Вона дозволяє виявити епілепсію на найбільш ранній стадії захворювань.


Саме дослідження проводиться в спокійних умовах, зовсім безболісне, нешкідливе, безпечне для дітей і дорослих, і не потребує жодних втручань, таких як уколи чи розрізи.


Де зробити енцефалограму?


Ви можете зробити електроенцефалографію у Тернополі у нейроклініці «Меморія» Олени Смашної.


>>> Запис на енцефалографію <<<


У нас єдиний у Тернополі апарат, який реєструє роботу головного мозку із 24 точок, що значно збільшує точність і якість діагностики.


Лише у нас можна провести картування головному мозку, на якому ми чітко бачимо проблемні ділянки, характер і ступінь тяжкості проблеми.


Саме наш апарат дозволить виявити проблеми нервової системи і психічного здоров'я у Вас чи Вашої дитини на найбільш ранній стадії захворювань, що дозволить запобігти тяжким наслідкам у майбутньому.


Дослідження проводить і аналізує спеціалізований лікар-психіатр з енцефалографії. Воно триває триває від 15 хвилин. Проводиться в спокійних умовах, зовсім безболісне, нешкідливе, безпечне для дітей і дорослих, не потребує жодних втручань (уколів, розрізів ітд). Ми просто записуємо електричні сигнали від головного мозку за допомогою електродів.


Залежно від результату дослідження подальші рекомендації щодо лікування надає дитячий або дорослий спеціаліст відповідного профілю – психіатр або невролог.


Made on
Tilda